Презентую цикл інтерв’ю про булінг у школі. Їхня ключова мета — бути одним із інструментів протидії дитячому насильству.
Перше інтерв’ю циклу розкриває важливу тему булінгу через особисту історію героїні, яка стикалася з психологічним насиллям у підлітковому віці. Вона ділиться своїми переживаннями, розповідає, як цькування однокласниці вплинули на її самооцінку та навчання, а також про підтримку однокласників і батьків. Розмова сповнена мотивації для тих, хто зараз стикається з подібними викликами.

Анна Танцюра, М-2

«У жодному разі не потрібно терпіти…»

Тетяна, 19 років, Запоріжжя

• Мої вітання, Тетяно! Дякую тобі, що погодилася на інтерв’ю!
• Привіт. Я теж тобі дякую за запрошення. Сподіваюся, наша розмова допоможе в приверненні уваги людей до теми булінгу, зокрема в школі.
• Як давно ти закінчила школу? Чи пам’ятаєш випадки цькування, які пережила?
• Я завершила навчання два роки тому. Маю досвід навчання в двох різних школах. У першому навчальному закладі я була з 1 до 7 класу, у другому – із 8 до 11. Але це були зовсім різні школи. І булінг відбувався в одній із них, зокрема, із 5 до 7 класу.
• На твою думку, чому булінг почався в 5-му класі, а не раніше?
• Меніздається, що в початкових класах діти ще тільки формуються, лише починають вчитися спілкуватися. Можливо, саме о цій порі діти хочуть яскраво виражати свої емоції, але не вміють робити це правильно.
• Розкажи про випадки булінгу в школі щодо тебе.
• Наді мною психологічно знущалася моя однокласниця. Вона завжди коментувала мій зовнішній вигляд і фігуру. Мені здається, я мала здорове тіло, але на той час обирала для себе одяг «oversize». Я мала теплу кофтину в цьому стилі, яка мені дуже сильно подобалася – вирішила, що прийду в ній у школу. Тоді ж дівчина дозволила собі сказати, що я маю жахливий вигляд. Звісно, це чули всі інші однокласники. Також виникали прикрі ситуації цькування на уроках фізкультури. Наш клас полюбляв спортивні ігри, особливо волейбол. Коли ми ділилися на дві команди, то нерідко із цією дівчиною потрапляли в одну. У ході гри, коли я подавала «пас», вона робила вигляд, що не помічає моїх подач, ставала в інше місце. Якщо ми програвали, однокласниця завжди звинувачувала мене. Це супроводжувалося образливими словами, що завдавали мені болю. Але ж це гра командна, а не така, де кожен сам за себе…
• Як булінг упливав на твою самооцінку й емоційний стан під час навчання?
• Досить часто я плакала, потім сама себе заспокоювала. Подекуди через поганий настрій не робила домашніх завдань, не готувалася до уроків, дратувалася на вчителів і батьків тощо. А це, звісно, впливало на мою самооцінку та успішність у навчанні.
• Чи змогла ти знайти підтримку серед однокласників?
• Так, мене підтримувала більшість моїх однокласників. Адже в нас були дружні стосунки, ми допомагали одне одному. Тому у випадках булінгу вони мене захищали, давали відсіч кривдниці.
• Коли ти розповіла батькам про те, що відбувається в школі?
• Спочатку нічого не говорила батькам. Я думала, що це скоро закінчиться й не буде тривати так довго. Тому не хотіла тривожити батьків. Коли я зрозуміла, що це продовжується – не могла більше терпіти й розповіла все мамі.
• Що зробила твоя мама, коли почула про булінг у твій бік?
• Моя мама поговорила з мамою тієї однокласниці. Але ситуація не змінилася. Та після цього мене почали захищати інші діти.
• Як реагували педагоги та шкільний психолог на випадки булінгу у твоїй школі?
• Якщо чесно, то педагоги взагалі ніяк не реагували на булінг серед дітей. Проте був випадок, коли звільнили вчительку за погане ставлення до дітей. Психолог не брала участі в нашому шкільному житті. Тому я не зверталася до неї по допомогу. Мені здавалося, що це не має сенсу.
• Розкажи детальніше про цей випадок зі звільненням учителя.
• Ця ситуація сталася на початку 7 класу. Тоді до нас прийшла нова вчителька географії. Сам предмет теж був для нас новим. Одразу, на першому уроці, вона ставила такі запитання, на які я не знала відповідей. Тоді я отримала «двійку» і багато коментарів від неї. Моя мама пішла до директора, і за кілька днів цієї вчительки в нашій школі вже не було.
• Як цей досвід уплинув на стосунки з іншими людьми та твоє подальше життя?
• Я не люблю конфліктів, тому з іншими однокласниками в мене були чудові стосунки. Мені подобалося моє оточення. Згодом я перейшла до іншої школи. Причина була не в булінгу, але зміни пішли мені на користь.
• Чи помічаєш ти зараз наслідки булінгу в професійносу або особистому житті?
• Насправді, не помічаю. Після того, як перейшла до іншої школи – забула всі образи. Зараз живу своїм життям, у мене налагодилися стосунки з батьками, маю гарних друзів. Весело проводжу час і не згадую ті випадки з образами.
• Як змінилося твоє життя, коли ти перейшла в іншу школу?
• Дуже змінилося! Я стала більш відкритою, комунікабельною, мені сподобалося вчитися та брати участь у шкільному житті. Я відразу зрозуміла, що мене добре прийняли. Наш клас був дуже дружнім, ми раділи одне за одного, допомагали, виручали й розвивалися разом.
• Що, на твою думку, може робити школа, щоб запобігти булінгу?
• Можливо, збирати дітей і розповідати їм про булінг, навчати поваги одне до одного та до вчителів. Також у закладі освіти повинен бути шкільний психолог, що має відповідну освіту і здатний допомагати у вирішенні суперечливих питань.
• Що б ти порадила дітям, які зараз стикаються з булінгом у школі?
• У жодному разі не потрібно терпіти, замовчувати проблеми. Можна прийти до класного керівника, іншого вчителя, до батьків і розповісти ситуацію. І тобі обов’язково допоможуть.
• Дякую тобі за відверту розмову!
• Я також тобі вдячна за змогу розповісти ці історії. Сподіваюся, це буде корисно для тих школярів, які опиняються в схожій ситуації!