Проєкт «Носії пам’яті. Журналісти, що загинули на російсько-українській війні» презентувала Академія української преси в Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького. Захід відбувся 19 жовтня в конференц-залі першого корпусу.

Ідея створення проєкту належить очільнику АУП Валерію Іванову. Роботу розпочали в 2022 році. Меморіал пам’яті загиблим журналістам містить 36 історій про медійників (6 із них – іноземці), які віддали своє життя під час виконання професійних обов’язків. Це журналісти, які стали цивільними жертвами, а також ті, хто не зміг залишатися осторонь, відклали журналістський фах і пішли захищати Україну.

«Сьогодні в нас сумна зустріч. Більше стає загиблих воїнів, більше стає загиблих журналістів. Ми маємо бути гідними тих людей, які віддали своє життя, захищаючи Батьківщину як воїни й виконуючи професійний обов’язок як журналісти», – зазначив Валерій Іванов.

Директор поділився, що був знайомий із багатьма загиблими журналістами. У деяких студентів, які перебували на фронті, приймав сесію он-лайн. Він висловив співчуття щодо смерті українських воїнів та своїх колег по перу.

Авторка проєкту про загиблих журналістів Юлія Кулик пояснила його назву: в концепцію проєкту й за основну ідею взято гаджет як «носій пам’яті», на який медійники фіксували зібрану ними інформацію. Проте ці телефони уже абсолютно розряджені, ними більше не скористуються. Крім того, «носій пам’яті» – це наша пам’ять, ми повинні знати своїх колег, пам’ятати людей, які захищали країну силою свого слова.

«В Україні фронт один – там, де гинуть наші бійці. І в ієрархії вдячності ми першочергово маємо завдячувати захисникам ЗСУ. Але ми живемо в цифровому світі, де окрім збройної війни іде інформаційна війна, яка триває не перший рік. І ми маємо завдячувати тим журналістам, які не побоялися й поїхали до зони бойових дій, щоб зібрати інформацію й задокументувати українські трагедії», – зазначила Юлія Кулик.

Для текстової частини авторка проєкту обрала жанр портретного нарису, щоб показати, якою була людина, як вона жила, яку мала родину, що їй подобалося, чим вона жила до того моменту, як в Україну прийшла війна.

Гості розповіли окремі історії про загиблих журналістів. Присутні були вражені історіями та життєвим досвідом медійників.

«Прийшовши сьогодні на роботу, я побачила біля стендів технічних працівників та коменданта університету. Вони читали історії. І плакали», – поділилася під час презентації проректорка з освітньо-виховної та іміджевої діяльності Галина Гаврилюк.

Також представники Академії української преси наголосили на правилах безпеки журналіста під час виконання свого професійного обов’язку в зоні бойових дій.

«Ніхто не буде нічого розтлумачувати. Це ваша відповідальність: бронежилет, шолом, вибір локації відпочинку… Ні на кого її перекинути не вдасться. З того боку люди, які професійно навчені вас убити. І те, що на грудях чи на машині написано «Преса», не врятує», – запевнив Валерій Іванов.

Голова фонду розвитку ЗМІ, заслужений журналіст України Михайло Калініченко подякував авторам проєкту за ту важливу місію, яку вони зробили.

Модератори завершили захід хвилиною мовчання.

«Я була вражена історіями, які почула про героїв-журналістів. Це те, що повертає тебе до реальності. Я щаслива, що можу бути частиною подібних зустрічей, адже переконана: люди будуть жити, доки ми будемо про них памʼятати», – поділилась враженнями студентка 1-PR курсу Надія Лихолай.

Експозиція «Меморіал пам’яті загиблим журналістам на війні» розташована в холі першого поверху ЧНУ імені Богдана Хмельницького.

Авторка: студентка 1-Ж курсу Анастасія Донець

Фото: студентка 1-Ж курсу Єлизавета Корнійчук