До перегляду документального проєкту Суспільне Черкаси «Перевезене дитинство» долучилися студенти й викладачі кафедри журналістики, реклами та PR-технологій. Захід проведений у межах співпраці кафедри із Суспільним та журналістським хабом Інституту масової інформації «Медіабаза Черкаси» на території Медіабази.

Під час перегляду й обговорення документального проєкту про історію евакуації очима дітей із багатодітної родини студенти ознайомилися з особливостями роботи журналістів з чутливими темами та неповнолітніми героями. Майбутні медійники дізналися, як  сформувати задум, підготуватися до знімання, адаптувати сценарій відповідно до обставин та зберегти достовірність і автентичність розповіді.

Авторка проєкту Анастасія Кашоїд розповіла про особливості роботи журналістів з дітьми під час підготовки фільму. За її словами, команда намагалася не нав’язувати героям певного сценарію розмови, а дати їм можливість самостійно розповісти про свій досвід. Саме ці щирі дитячі розповіді значною мірою визначили зміст і тональність стрічки: «Ми не направляли їх на те, щоб вони розповідали, як саме їм було важко чи за чим вони найбільше плакали. Вони розповідали так, як хотіли. І те, наскільки вони сповнені надією, добротою і любов’ю один до одного, – це їхня заслуга, заслуга наших героїв».

Оператор-постановник і режисер Максим Ткаченко наголосив, що під час роботи знімальна група прагнула максимально зберегти природність дитячих розповідей. За його словами, інтерв’ю з героями майже не коригували, а самі діти значною мірою сформували історію фільму: «Ця історія вийшла такою завдяки самим дітям. Коли ми вперше приїхали до них, разом із психологинею обговорювали, як говорити з дітьми про те, що вони пережили, як реагувати на складні моменти та не нашкодити їм. Але вони просто розповідали про складні речі, і самі створили цю історію». Також оператор розповів про важливість деталей в кадрі.

Продюсерка проєкту Олена Баніна наголосила на кропіткій та продуманій роботі авторки та оператора, завдяки чому вдалося вибудувати довіру з героями й розкрити їхні історії. За її словами, знімання відбувалися під час кількох виїздів, а перша зустріч із родиною була насамперед знайомством, щоб викликати довіру дітей. Сценарій постійно змінювався відповідно до того, що відбувалося під час спілкування та знімання. Могла змінитися погода, захворіти дитина чи виникнути нова важлива тема в розмові. Тому команда мала постійно спостерігати, підлаштовуватися під обставини й швидко реагувати на зміни.

«Перегляд фільму допоміг мені зрозуміти, наскільки важливими в журналістській роботі є довіра до героїв, щирий інтерес до їхньої історії та вміння слухати. Особливо в роботі з дітьми журналіст не може просто приїхати, поставити запитання й отримати готову історію. Потрібно спочатку встановити контакт, дати героям можливість розкритися і лише тоді вибудовувати матеріал. Я зрозуміла, що за якісним документальним проєктом стоїть значно більше роботи, ніж зрештою бачить глядач: підготовка, кілька зустрічей, спостереження, пошук деталей і постійна адаптація до обставин», – поділилася враженнями студентка 2-Ж курсу Анастасія Блінова.

Відео – https://www.instagram.com/reel/DeHx8kwohan/?stkn=dnB5YTc4aXM0a29r

Пресслужба кафедри журналістики, реклами та PR-технологій

Фото: студентка 4-Ж курсу Єлизавета Корнійчук, студентка 1-PR курсу Софія Кугикіна

Відео: студентка 3-PR курсу Віталіна Левченко