14 грудня черкаси святкують день визволення міста від німецько фашистських загарбників. з цієї нагоди на пагорбі слави відбулося урочисте покладання квітів.

Завітали вшанувати пам’ять загиблих військові, владці, духовенство та небайдужі містяни, серед яких і студенти ЧНУ ім.Б.Хмельницького.

 Серед присутніх і військовий із більш ніж 30-ти річним стажем Микола Нестеренко. Хоча він народився вже після Другої Світової, та знає про війну із власного життя. Цей день є особливим для Миколи, адже під час боїв за визволення загинув дядько його дружини.

 Чоловік впевнений, що народ який забуває свою історію не має майбутнього. “Історію, якою б вона не була – поганою чи хорошою, але це історія нашого народу і її потрібно пам’ятати, – каже Микола,  а якщо якісь були помилки, то їх потрібно виправляти тим поколінням, які будуть після нас”

 Не оминули захід і третьокласники спеціалізованої школи №3, яка гордо носить ім’я Героя Радянського Союза Володимира Молоткова. Вже у такому юному віці діти розуміють, що про Другу Світову та безпосередьо про бої за визволення нашого міста потрібно пам’ятати, адже це були важкі дні.

Очільник області Юрій Ткаченко також поклав квіти до підніжжя Пагорба Слави. “Ми повинні сьогодні зрозуміти одне – війна це горе, це руйнація і це крок назад, а не вперед”, – впевнений він.

 Після покладання квітів процесія рушила до Черкаського музично-драматичного театру ім. Т.Г. Шевченка, де відбувся святковий концерт.

Серед запрошених у залі були присутні ветерани, серед яких уродженка Черкас Лариса Григорівна Буга. Ця героїчна жінка особисто брала участь у визволенні Черкас. Вона одна з небагатьох, хто, пройшовши страшні роки війни, дожила до наших днів і є живим свідком жахіть Другої Світової. Та, не зважаючи на свій поважний вік жінка вишиває картини. Тож на згадку про події тих часів і велику перемогу  наших військ Лариса Григорівна подарувала міській владі вишиту власноруч картину.

Слово взяв також Черкаський обласний військовий комісар Євген Курбет. Він відзначив, що 14 грудня ще раз нагадує всім нам, якою ціною було завойоване наше сьогодення. І наш обов’язок — пам’ятати про свій рід і усвідомити відповідальність перед нашими дідами і батьками.

Калініченко Оксана, 3-Ж