Скільки годин на тиждень майбутній “бодібілдер клавіатури” має проводити за вивченням англійської? Чи не має взагалі? Може й дійсно, навіщо витрачати дорогоцінний студентський час на подекуди зовсім незрозумілий “потік свідомості” викладача іноземної мови…

Журналістика в Україні та журналістика в Європі, на мою думку, – діаметрально протилежні сфери. Не говорю зараз про кількість видань, їх популярність чи довіру до них аудиторії (хоча і про них окрема “елегія”). Говорю про вимоги роботодавців до майбутніх працівників ЗМІ. В нашій державі, нажаль, навіть всеукраїнські видання рідко вимагають якісь особливі навички. Зазвичай перелік вимог обмежується “грамотною українською, російською мовами, умінням працювати із ПК, освітою філолога або журналіста, досвідом роботи”. Лише як виняток можна зустріти у хащах Інтернету вакансію на посаду журналіста людини із “досконалою англійською мовою”. На сайті пошуку роботи http://www.work.ua/ знання англійської мови як основну вимогу знаходжу у вакансіях лише провідних телеканалів України та іноземних видань. В інших поодиноких випадках англійська стане лише вашим “плюсом”. Такі пироги…

У це час європейські ЗМІ вимагають від своїх працівників знання мінімум однієї іноземної мови. Мінімум.

А все те до того, що левова частка студентів мріє про престижні видання, де буде не лише цікаво, але й перспективно і високооплачувано, працювати.

Хоча, може з іншого боку знання іноземної в Україні справді не таке вже й важливе? Адже, насамперед, важливо вміти працювати для аудиторії, інформувати її про головне та актуальне, бути обізнаним. Але тоді, за великим рахунком, і диплом журналіста грає зовсім мізерну роль. В журналістиці ж не лише журналісти – і актори, й економісти, й математики, юристи, технологи, біологи… Та будь-хто може перетворитися у медійника чи газетяра, якщо до того у нього є хист й бажання. І цілком ймовірно, що у майбутньому наш економіст чи агроном стане “зіркою” газети. Та чи дуже швидким буде його кар’єрний ріст без знання принаймні англійської? Чи зможе фахівець вільно їздити на події за кордон, спілкуватися із, наприклад, британськими гостями, читати новини на Рейтер..? Це глобальніше питання.

Ноги ростуть із тієї проблеми, що нині вивчати англійську мову, до прикладу, у нашому університету студент-журналіст може лише на першому-другому курсах, та й то, якщо дуже пощастить, двічі на тиждень. Зрозуміло, що студент сам має займатися поглибленням іноземної. Але хіба не було б доцільніше «запровадити» англійську одним із основних предметів протягом всього навчання? Можливо, тоді б і рівень знання англійської, і кваліфікація журналістів в Україні зросли. Тоді б кожен студент мав більше гарантій, що навчається не дарма і після університету точно матиме хорошу роботу із можливістю кар’єрного зростання.

«Журналістика – одна з тих професій, де не потрібен диплом», – пише ТелеКритика. І може воно справді так: є безліч різних програм, курсів, тренінгів для охочих, які прагнуть працювати у ЗМІ. Але я впевнена: журналістика – одна із тих професій, де потрібна іноземна мова.

Тетяна Козловська