Творча особистість – творча у всьому. А оскільки журналістика – це креативна професія, то й працівники медіа, та ті що ще тільки навчаються мають мистецькі захоплення. Які потяги до творчості має, поділилася студентка четвертого курсу спеціальності «Журналістика» Яна Тарасенко.
Журналіст, як відомо, людина творча. Які творчі здібності проявляються в тобі?
Я взагалі люблю виявляти свої творчі потяги у всьому чого не знаю, тому хобі – це обширне для мене питання. Я закінчила художню школу, обожнюю малювання, особливо портретний жанр. Для вільної творчості немає багато часу, але щойно є вільна хвилинка (буває навіть під час пари чи перерви) “підмальовую”. Також кайфую від танців. Присвятила цьому заняттю близько 12 років свого життя, спробувала різні стилі: від українських народних до східних) зараз тимчасово не ходжу на тренування, бо захопилася тренажерним залом – для мене це щось новеньке, тому поки що освоююсь. Ну і хенд-мейду виділяю трохи часу. Але загалом з приводу хоббі хочу сказати, що мене цікавить все, чого я не вмію робити. Не вміла готувати деякі страви – перетворила цю роботу на хоббі, тепер навчилася і куховарю з задоволенням, експериментую) не зналася на шитті одягу – пішла до викладачки, підписалася на кілька пабліків, відшукала в знайомих книжечку – вже маю спідничку, сукенку і кілька кофточок власного виробництва.
Чим ти захоплювалася зі школи?
З першого класу мене віддали на танці, паралельно в музичну школу на клавіші)бігала по гуртках після уроків. З класу четвертого додалася ще художня школа. Намагалася встигнути все, бо дуже подобалося.
А яким хобі надавала перевагу у старшій школі?
У десятому особливо захопилася волейболом, грала у шкільній команді, ми були сильними. Кожну перерву бігали до спортзалу тренуватися. На першому й другому курсах університету також грала у команді ННІ, але щойно знайшла роботу за спеціальністю – повністю віддалася їй. Тепер лише іноді у вільний час малюю, а як є можливість пограти у волейбол – не втрачаю.
Чому ти обрала журналістику?
Мені хотілося зреалізувати себе у всьому. Але як танцівницю чи художницю, чи в якійсь іншій професії себе не бачила. А журналістика поєднує в собі всього потроху. Найбільше сподобалось те, що можна себе спробувати в усьому: і на радіо, і на телебаченні, і в газеті. Щось нове завжди стимулює моє творче натхнення.
Як відбувався перехід від школи до університету?
Я з нетерпінням чекала на початок навчального року. оскільки тривалий час готувалася до вступу, була першою в рейтингу вступників на спеціальність “журналістика”, можна сказати, досягла бажаного на той момент. Хотілося продовження. Перші тижні навчання (лекційні) були ейфорійними, ми всі були захоплені як спеціальністю, так і групою, всі здружилися, тому ходили на пари з задоволенням. Було дуже цікаво дізнаватися щось нове, отримувати цінну інформацію від фахівців. Згодом зрозуміла, що все насправді значно важче, ніж здається. До сприйняття великого об’єму матеріалів треба бути готовим, постійно працювати, вчитися. Тож по цей день, не опускаючи руки й не втрачаючи ентузіазму, «гризу граніт науки».
Коли ти почала реалізувати свої здібності на практиці?
Я почала бігати на ЧДТРК «Рось» ще з першого курсу, тобто чотири роки назад. Допомагала знімати програми “Неозой”, “Жіноче коло”, “Гарного настрою”, “Пілігрим”. Згодом, коли набила руку і на “Росі” з’явилася вакансія, її запропонували мені. Так я почала вести програму “Екополіс” і “Голос народу”.
Я бачила фотосесії з тобою, схожі на професійні. Ти вирішила спробувати себе у ролі моделі?
Фотосесії – це непрофесійні, швидше аматорські на професійний фотоапарат. У моєї найкращої подруги була колись пристрасть до фотографії, на мені вчилася. Тепер вона вже охолола до цього заняття, а я трохи захопилася. Коли є час і натхнення ми йдемо гуляти й заодно пофотографуватися. Я її, а вона мене.
Яким хобі ти все ще приділяєш найбільше часу?
Нещодавно трохи (ну як трохи – кардинально) змінилися життєві обставини. Тепер я переїхала до Києва, працюю на телеканалі СТБ. На нове місце проживання поки що перетягнула лише коробку з акварельками, гуашками і іншим причандаллям)незабаром повернуся до занять в тренажерному залі)ці 2 захоплення я точно не покину. За клавіші вже не сідаю, геть забула ноти. Трохи вчилася на гітарі грати. Також з часом закинула. Очевидно, музика не моє.
Альона Дудник
Залишити відповідь