Не вміємо жити

12 Грудня, 2015

«Це ж найкращі роки вашого життя». Таке часто можна почути з вуст людей старшого покоління у бік студентів. А ми лише жаліємось, яке ж тяжке життя, але й справді маємо найпрекраснішу пору нашого існування.

Проблема у тому, що ми не вміємо жити. І цьому нас ніхто не навчить, треба самому пізнати, як прожити цей період життя максимально ефективно і навіть ефектно. Річард Бренсон, міліардер, пише у своїй одній з мотиваційних книг, що треба веселитись протягом усього життя. Але ж можна це робити по-різному. Приміром, одні візьмуть пляшку горілки, трохи трави і влаштують «незабутнє» паті, спогади про яке вивітряться з голови наступного ж дня. Але інші візьмуть мапу, тицьнуть пальцем у певну точку на ній і скажуть: «Чорт, хочу у Чернівці поїхати!».

Ми, тобто студенти, часто жаліємось на відсутність або брак часу для саме того життя у прекрасні роки. Можна нити, а можна спробувати знайти причину, яка майже завжди у нас самих. По собі і своїх знайомих знаю, що жалітись на навчання студенти починають, коли воно відбирає весь час. Можу це підтвердити, бо сам протягом першого семестру майже щодня виходив із дому о десятій ранку, а наступний раз відчиняв двері свого будинку вже о сьомій вечора. 9 годин в університеті. 9! І що я починаю робити після того, як повертаюсь додому? Правильно, байдики бити. А можна ж так організувати час, що я відпочину, чудово висплюсь і вранці зроблю д/з (просто ввечері мій мозок переходить у режим очікування). Натомість занурююсь у соціальні мережі, зависаю там надовго, ще більше стомлююсь і йду роздратований спати з думкою «як же набридло навчання».

Як можна відпочити? Приділіть час улюбленій справі. Приміром, для мене це пограти на гітарі, переглянути фільм, почитати книгу «для душі». Для кожного це індивідуально. Варто лише спробувати.

 

Олег Магльований, 3-Ж



Коментарі:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Схожі дописи: