Журналістська освіта: ЧНУ

20 Грудня, 2015

Змогу критично висловитися на цю актуальну й болючу тему було надано всій моїй групі. Ділюся тут своїм матеріалом, оскільки був одним з найбільш високо оцінених читачами.
Журналістська освіта: Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького

Позитиви:

1.      Висококваліфіковані викладачі. Доктори та кандидати філологічних наук, професори й доценти не лише Черкаського національного, а й провідних навчальних закладів України.

2.      Тут є все для освоєння практичної журналістики. А чого немає – те завідуюча кафедри намагається отримати. Медіамайданчик, газета, радіорубка, телестудія з новим та якісним обладнанням.

3.      Заходи. Постійно проводяться різноманітні тренінги, дебати, конференції, засідання з участю відомих медійників не тільки нашої країни, а й з-закордону. Свята та флешмоби типу «Посвята в акуленята пера», Дня журналіста.

4.      Професійні зв’язки з редакціями. Кафедра журналістики, реклами та PR-технологій не острів, що зневажає контактами з реальним світом журналістики. Кафедра журналістики активно співпрацює з усіма черкаськими ЗМІ. Крім того, студенти проходять практику в редакціях районних газет  Налагоджено співпрацю зі столичними виданнями та телерадіокомпаніями.

5.      Задовільний рівень підготовки абітурієнтів. Для абітурієнтів є доступною інформація про спеціальність, підготовчі курси.

Негативи:

1.      Багато непотрібних предметів. Або не дуже потрібних. Українська література, зарубіжна література, історія театру, історія мистецтв, історія України, переклад тощо.

·         Щоб отримати заліки з цих предметів іноді доводиться витрачати більше часу й сил, ніж на профільні. Через це профільні предмети засвоюються не так добре.

·         Повторювання вже вивченого матеріалу в школі, що все одно не запам’ятається. Освіжити знання з цих галузей можна (й так буде краще), якщо виникне необхідність в роботі.

·         Як правило (не завжди) подібні предмети викладають нудні, старомодні й занадто вимогливі викладачі, що відбиває в студентів хист до навчання взагалі.

Благо освіта на місці не стоїть, оновлюється начальний план, першому курсу (вступникам 2015-го року) більшість зайвих предметів прибрали, радійте, малеча!

2.      Минуле століття. Небажання деяких викладачів так званої «старої закалки» розвиватися і користуватися благами технічного процесу. Я вже четвертий рік (як і мої колеги) натираю мозолі та витрачаю пасти на написання лекцій, що абсолютно НЕ пригодяться ні в навчальному процесі, ні тим паче в майбутньому. Факт – з усіх можливих літератур ми пишемо довгі конспекти, а на семінарах доводиться самостійно шукати й опрацьовувати зовсім іншу інформацію.

Я справедливо й довго намагалася знайти ще мінуси журналістської освіти в моїй альма-матер задля рівноваги. І, по правді, рада, що не знайшла. І щоб стаття не складалася з банального переліку хороше/погане додам кілька речень від себе.

Не впевнена і трішки надіюсь, що журналістика не стане основним моїм заняттям. Я ще вірю в свій літературний талант, я ще не здаюсь, створила кілька десятків розказів і навіть завершила свій перший роман. Університет для мене не так спосіб отримання диплому та знань, як дім (один з них), джерело натхнення та досвіду. Навіть якщо я ні дня не пропрацюю за спеціальністю, я ніколи не пожалію про ці 4-6 років, не забуду ( в будь-якому разі, постараюсь) ці коридори, види з вікна, людей, що злили мене, окриляли мене, відкривали мені й мене. Дякую вам! 🙂

Ксюша Кравченко, 3-Ж



Коментарі:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Схожі дописи: